Одна літня ранкова сутичка під невеликим українським містом визначила напрямок європейської політики на два наступні століття. За кілька годин найкраща армія Північної Європи перестала існувати як бойова сила.
Для України ця подія мала ще важчі наслідки. Далі розберемо, хто зійшовся під Полтавою, як розгортався бій і чому його результат змінив долю Гетьманщини та розстановку сил на континенті.
Полтавська битва 1709 року: коли й де відбулась
Бій стався 27 червня (8 липня за новим стилем) 1709 року на полі неподалік Полтави. Він став вирішальним епізодом Північної війни 1700‒1721 років, у якій Швеція протистояла коаліції на чолі з Московським царством.
Шведська армія Карла XII зайшла в українські землі восени 1708 року, розраховуючи на поповнення запасів і підтримку місцевого населення. Замість швидкої кампанії шведи отримали виснажливу зиму, яка виявилась однією з найхолодніших за століття.
Кампанії програють не в день битви, а в місяці, які їй передують.
Наприкінці квітня шведи взяли Полтаву в облогу. Гарнізон під командуванням полковника Олексія Келіна разом із міщанами тримався понад два місяці, відбивши кілька штурмів.
Затримка коштувала Карлу XII дорого. Московське військо встигло підтягнути основні сили, артилерію та резерви, а шведи витратили значну частину боєприпасів на безрезультатні атаки.
Учасники битви та співвідношення сил
Під Полтавою зійшлися три сторони, і українці опинилися в обох таборах.
| Сторона | Командування | Чисельність у бою | Артилерія |
|---|---|---|---|
| Шведська армія | Карл XII, Карл Густав Реншильд | близько 19 тисяч | 4 гармати |
| Московське військо | Петро I, Олександр Меншиков, Борис Шереметєв | близько 42 тисяч | понад 100 гармат |
| Козаки Мазепи та запорожці | Іван Мазепа, Кость Гордієнко | близько 8 тисяч | без власної артилерії |
Перевага в артилерії виявилася вирішальною. Шведи, які традиційно робили ставку на швидку атаку піхоти й кавалерії, не мали чим відповісти на щільний вогонь з укріплених позицій.
Крім того, Карл XII напередодні бою був поранений у ногу під час розвідки й не міг особисто керувати військом із сідла. Командування перейшло до фельдмаршала Реншильда, а сам король спостерігав за подіями з нош.
Чому Мазепа перейшов на бік шведів
Гетьман уклав угоду з Карлом XII восени 1708 року. Причиною стало прагнення вивести Гетьманщину з-під дедалі жорсткішого контролю Москви, який обмежував автономію, виснажував козацьке військо постійними походами й руйнував місцеву економіку.
Відповідь була швидкою та жорстокою. У листопаді 1708 року війська Меншикова захопили й спалили гетьманську столицю Батурин разом із мешканцями. Навесні 1709 року така сама доля спіткала Чортомлицьку Січ, чиї козаки на чолі з Костем Гордієнком підтримали Мазепу.
Хід бою під Полтавою
Події ранку 27 червня розгорталися послідовно:
- Близько третьої години ночі шведська піхота вирушила на позиції московських редутів.
- Атака на лінію укріплень призвела до втрати кількох батальйонів, які виявились відрізаними від основних сил.
- Кіннота Меншикова розбила відокремлену колону Карла Роосса, позбавивши шведів майже третини піхоти.
- Близько дев’ятої години обидві армії вишикувались у бойові порядки на відкритому полі.
- Шведська атака захлинулась під артилерійським та рушничним вогнем.
- Контрудар московської піхоти по флангах змусив шведів відступити, а відступ швидко перетворився на втечу.
Активний бій тривав менше двох годин. Шведи втратили близько 6800 убитими й пораненими та понад 2800 полоненими, московська сторона — приблизно 1345 убитими й 3290 пораненими.
Капітуляція біля Переволочної
Залишки армії відійшли до Дніпра, де 30 червня (11 липня) біля Переволочної понад 16 тисяч шведів склали зброю. Це стало найбільшою капітуляцією в історії шведського війська.
Карл XII, Мазепа та кілька тисяч козаків і шведів устигли переправитися через річку та відійти на османську територію. Гетьман помер уже за три місяці, 22 вересня 1709 року, поблизу Бендер.
Поразка перевіряє державу значно суворіше за перемогу, бо показує, на чому вона справді трималась.
Доля учасників після 1709 року
Полонених шведських офіцерів і солдатів розподілили по віддалених губерніях, і більшість із них провела в неволі понад десять років. Частина повернулася додому лише після миру 1721 року, дехто залишився назавжди, створивши сім’ї на новому місці.
Карл XII прожив в Османській імперії близько п’яти років, намагаючись схилити султана до нової війни проти Москви. Додому він повернувся у 1714 році й загинув через чотири роки під час облоги фортеці в Норвегії.
Козаки, які вийшли до Бендер разом із Мазепою, поклали початок першій українській політичній еміграції. Вони зберігали власне військове товариство, обирали старшину й підтримували зв’язки з європейськими дворами.
Пам’ять про битву в різні епохи
Трактування події змінювалося залежно від того, хто писав історію. Імперська традиція подавала бій як тріумф державної волі, радянська — повторювала цю схему майже без змін, додавши тезу про зраду гетьмана.
Українська історіографія XX століття та сучасні дослідники розглядають Полтаву передусім як точку, у якій обірвалася можливість самостійного розвитку Гетьманщини. Сьогодні на місці бою працює державний історико-культурний заповідник, а сама подія залишається предметом професійних дискусій, а не однозначних оцінок.
Наслідки для Гетьманщини
Для української автономії результат бою став переломним. Основні зміни виглядали так:
- гетьмана почали обирати під прямим контролем царської влади;
- Решетилівські статті 1709 року суттєво обмежили повноваження гетьманського уряду;
- при гетьмані з’явився царський резидент із наглядовими функціями;
- козацькі полки дедалі частіше відправляли на будівельні роботи за межі України;
- у 1722 році для управління краєм створили Малоросійську колегію.
Разом із тим українська політична думка не зникла. Емігранти обрали гетьманом Пилипа Орлика, а 5 квітня 1710 року ухвалили договір, відомий як Конституція Орлика, — один із ранніх європейських документів, що обмежував владу правителя на користь виборної ради.
Значення битви для Європи
Наслідки вийшли далеко за межі регіону. Швеція, яка від часів Тридцятилітньої війни вважалася провідною воєнною силою півночі континенту, втратила армію та ініціативу.
Північна війна тривала ще дванадцять років і завершилась Ніштадтським миром 1721 року. За його умовами Швеція поступилася прибалтійськими володіннями й остаточно вийшла з кола великих держав.
Московське царство натомість отримало вихід до Балтики та статус повноправного учасника європейської політики. Того ж 1721 року воно офіційно проголосило себе імперією, а західні двори почали враховувати його позицію в кожній серйозній комбінації.
Полтавська битва залишається однією з найбільш обговорюваних подій в українській історії саме через свою двоїстість: те, що для одних стало днем тріумфу, для інших означало втрату шансу на власну державність. Якщо тема вас зацікавила, наступним кроком варто подивитись матеріали про постать Івана Мазепи та про інші великі битви козацької доби.
